телефон  (03651) 21010
e-mail  
ПОШУК НА САЙТІ
ГОЛОВНЕ МЕНЮ
58 04.05.2018

Останнім часом у політичних колах і навіть на побутовому рівні достатньо суджень та оцінок стосовно певних проблем у польсько-українських відносинах. Особливо іноді дивує, що їх категорично висловлюють люди, котрі зовсім далекі від суті питання. Веду це до того, що наша невелика делегація зовсім не відчувала ніяких спірних моментів під час поїздки до сусідньої держави.

DSC 0181Вкотре згадаю, що в десятому-чотирнадцятому роках за моєї участі було укладено кілька угод про співпрацю наших району й міста з польським повітом Любельським, містечком Бихавою і тамтешньою гміною. Ці документи не мають чітко визначеного терміну дії, відтак залишаються чинними й нині, а одним із їх пунктів є спільні спортивні заходи.

Староста повіту (голова адміністрації) Павел Пікула вже всьоме зініціював розіграш міжнародного кубка свого імені серед команд волейболістів-аматорів. Чому саме волейбол? Чи тому, що Польща останнім часом серед європейських лідерів у цьому виді, чи тому, що урядовець досі залишається непоганим гравцем, навіть виступає за команду свого повіту…

Корчани вже не раз боролися за кубок старости Любельського – були переможцями і призерами. Минулого року мали третє місце, що трохи розчарувало мене й голову районного «Колоса» Віктора Качановського. Тому цього разу готувалися посилено, намагалися передбачити все: у Корці провели попередні ігри, аби визначати найкращих, а до їх наставництва запросили спеціалістів, з якими маємо зв’язок, – тренера одного з рівненських вузів Юрія Гараєвського, досвідченого волейболіста з Рокитного Віктора Криловця, навіть наставника «Регіни», що грає у вищому українському дивізіоні, Ігоря Тартаковського.

Результат відповідний зусиллям – ми стали володарем кубка. До речі, фінал був українським ­– другою стала команда з Пустомитів Львівської області, «віддавши» корчанам лише кілька очок. Чотири польських команди залишилися позаду.

Це, на перший погляд, здається такою собі поїздкою «на забаву», але її потрібно було не лише організувати, а й підтримати фінансово. Благодійне товариство польської культури «Кореччина», котре я очолюю, такої змоги не має. То ж приємно, що до цього з розумінням підійшли керівники Кореччини – голова райради Ігор Хоменчук та голова райдержадміністрації Сергій Черній, які виділили частину коштів, за що їм щиро дякую. Після певних перемовин знайшлися й інші спонсори: помічник голови Аграрної партії України Іван Іванов, керівник «Рівнегазу» Петро Дубас, згаданий уже Віктор Криловець.

Та, безперечно, більше, аніж оренда автобуса, коштувало дводенне перебування – проживання у люблінському готелі та харчування. Кажучи офіційною мовою, «приймаюча сторона взяла ці витрати на себе». А неофіційно – пан Пікула, враховуючи наше тривале знайомство, партійні та чисто людські стосунки, розпорядився так все влаштувати.

Підводячи підсумки турніру, староста Любельський говорив, як то не дивно, про табло в спортзалі.

– Кажуть, головне після спортивних поєдинків – подивитися на нього, там все написано. Але таке твердження не зовсім підходить до нашої ситуації. Показники на табло, передусім, – ще один момент нашого зближення. Із радістю помічаю, як такі зустрічі стають все частішими, з «безвізом» зникли деякі перешкоди, що нас роз’єднували, але це залишилося позаду. Не так і багато часу минуло, а ми вже й не згадуємо про таке. То ж чекаємо нових візитів. До речі, найближчий планується на кінець травня. Чи не так? Будемо готуватися, аби належно зустріти друзів із Корця, – завірив польський чиновник.

Тривале знайомство з ним не дає мені приводу для сумнівів у щирості сказаного.

Борис ДИЦЯК,
депутат районної ради
DSC 0278
 
DSC 0346
 
прапор районної ради корецького району © 2016 - 2018 Корецька районна рада
Використання матеріалів тільки з посиланням на джерело