телефон  (03651) 21010
e-mail  
ПОШУК НА САЙТІ
ГОЛОВНЕ МЕНЮ
530 08.07.2016

            1Той, хто хоч раз скористався послугами зеленого туризму на Кореччині – обов’язково виявляють бажання відвідати мальовничі місця знову. Про це свідчать записи у книгах відгуків агросадиб Володимира Тишкевича та «Воронуха».

            Територія Кореччини цікава не лише для любителів зеленого туризму, а й для будь-кого, вона багата не лише на природу, а й легенди, перекази, історичне минуле, пам’ятники історії, археології, архітектури, силу радонових джерелтощо.

            – На сьогодні в районі діє лише дві бази такого профілю, говорить головний спеціаліст сектору культури і туризму РДА  Богдана Брухлій.

            Перший оздоровчий комплекс знаходиться поблизу Щекичина, другий у Сторожеві. Вони добре знані в краї. Щорічно їх відвідує тисячі любителів зеленого відпочинку.

           2 Якщо «Воронуха» нагадує справжню здравницю відпочинку, в розпорядженні  якої двоповерховий готель, діє мисливське товариство «Тур», що приймає мисливців із усієї України, будиночки для відпочиваючих, лазні різного призначення, кафе-бар із вишуканою домашньою кухнею та навісом для проведення урочистостей, більярдна із бібліотекою, дитячий майданчик, а на чудовому озері можна порибалити, покататись на човні тощо. То садиба Володимира Тишкевича більш приваблює сільською екзотикою. На її території розміщено сауну, кафе,  ігровий майданчик. Щоразу вас зустрінуть ці милі молоді україночки (на фото 1), котрі запропонують гостинний сільський відпочинок.Приваблива і мальовнича місцевість, чисте довкілля, що добре сприяє на оздоровлення, проживання в окремому будиночку гуцульського стилю, харчування на замовлення зі свіжим домашнім хлібом, при бажанні може бути самостійне приготування страв: рибної юшки, шашликів тощо.

            Відпочинок на тихоплинній річці Корчик, лісу чи садку. А ще в літню чи зимову пору пропонуються прогулянки бричкою або саньми, лижні сімейні маршрути лісом, збирання грибів, ягід, лікарських рослин та інших дарів природи і ще багато чого.

            3Постійними клієнтами цієї бази є корчани, березнівчани, житомиряни та жителі інших населених пунктів краю. Тож невипадково саме сюди і привели нас журналіські стежки-дороги. Тут уперше в Корецькому районі зародився зелений туризм, взявся за цю непросту і нову справу обпалений афганською війною Володимир Тишкевич (на фото 2), чоловік він тамтешній, має вищу освіту, добре знає навколишню поліську місцевість, закоханий у рідну землю та природу. До цього працював у тамтешньому колгоспі трактористом, обліковцем, очолював СВК «Надія», а коли господарство розпалось вирішив спробувати себе у зеленому туризмі.

            – Повірте, говорить Володимир Васильович, раніше ніколи не думав, що займатимуся незвичною для мене справою. Інша річ вирощувати хліб, сіяти, орати, вести тваринництво, це я добре знаю і вмію ще з дитинства, але, якби там не було, сидіти без діла не міг, тож, не роздумуючи, із дружиною Ганною зголосились на пропозицію із району зайнятись зеленим туризмом. З цією метою взяли в оренду колишню колгоспну комору. Зробили там капітальний ремонт і зайнялись справою. Згодом мене призначили директором місцевої школи, а дружина пішла працювати бібліотекарем, тож клопотів добавилось…

           4 Моє село Сторожів незвичне і цікаве, продовжує пан Тишкевич. – У центрі ставок, а за селом чудові краєвиди (на фото 3). Його назва походить від того, що першими його поселенцями були охоронці панських маєтків, та що там розповідати, краще давайте проїдемось деякими місцями, – і Володимир Васильович запропонував присісти до брички запряженої вороними. Минаємо  крайні ошатні оселі села.

            – Є у нас і «шевченківські хатини», каже наш гід. Дехто з односельців залишив їх поруч із новими сучасними для історії, їх теж показуємо туристам. В’їзжаємо в ліс, тут водяться дикі кабани, а на тому прилеглому полі з болотами та очеретом – козулі, зайці та лисиці, немало і диких качок, цю місцину полюблюють місцеві та приїжджі мисливці, котрі не оминають і мою агросадибу після полювання, сміється.

            Підходимо до невеличкого озерця, на березі якого облаштовані альтанки, годівниці для диких тварин, поруч б’ють ключем джерела, взимку вони майже не замерзають, на цьому місці колись була калюжа заросла різнотрав’ям, з якої пила воду сільська худоба, повертаючись із пасовища. Ту калюжу із джерельцями почистили та зарибнили, сюди тепер навідуються не лише туристи, а й будь-хто. Далі наш шлях проліг до польської фігури «Матки Боски», що зустрічає край дороги подорожуючих, які поспішають у глиб лісу за грибами чи ягодами. Старі та цінні дерева тепер тут зустрічаються рідко, не має і тих модрин за річкою, що «підтримували небо», навкруги  свіжо і тихо, пахне лісовими квітами, а у верховіттях дерев перегукуються птахи, а ось і заповітна фігура зав’язана вишитими рушниками та різнокольоровими стрічками, а біля підніжжя племеніють квіти.

            – Таким чином люди віддають шану святині, веде далі розмову мій співбесідник і додає, – раніше її тут не було, стояла вона по ту сторону річки Корчик, у панському маєтку Потоцького. Коли водною артерією проліг польсько-радянський кордон група сторожівчан-смільчаків, не дивлячись на охорону кордону, ту фігуру викрала і під покровом ночі волами переправила на нашу сторону. Як розповідають тамтешні сторожили, у післявоєнні часи радянські активісти над скульптурою дещо наглумились, коли Україна стала незалежною, польська діаспора з місцевими католиками її реставрували, поновили і вона постала у всій своїй святості й красі.

            Далі дорогою нас чекало урочище «Гулянка» із каскадом ставків. У цих місцях колись жив пан і мав привченого собаку-вовка, яким дуже гордився, у його маєтку часто збирались гості і досхочу гуляли.Після чарки-другої одні починали купатися, другі відправлялись на полювання чи рибалку, інші кохались із молодицями у копицях молодого сіна, говорить легенда. У цей день відвідали і ще кілька цікавих історичних місць, куди прилягає маршрут зеленого туризму.

            – З кожним роком він удосконалюється, каже пані Брухлій. Невдовзі на туристичній мапі з’явиться маршрут до Залізниці, де добувалась залізна руда, стояли печі, в яких плавили метал для виготовлення славнозвісних харалузьких мечів, знаних у поемі «Слово о полку Ігоревім».У цих місцях не раз побував і відомий письменник Короленко, приїжджаючи до рідних у сусідній Харалуг. У роки Другої Світової війни у місцевому ліску таборились українські повстанці. Сліди криївок збереглись і понині, на могилі загиблих вояків, стоїть пам’ятний хрест та майорить жовто-блакитний прапор незалежної України. Тут народився і виріс майбутній полковник Збройних сил України, учасник АТО, Герой України Ігор Володимирович Гордійчук.  Проляжуть туристичні маршрути і до віддаленихполіських сіл: Франкополя, Усті та Дерманки, а звідси рукою подати до Надслучанської  Швейцарії, що на Березнівщині.

            На завершення мандрівки пані Брухлій, котра недавно повернулась із першої Міжнародної науково-практичної конференції «Перспективи розвитку сільського та екологічного туризму в Україні», хоче нагадати для тих, хто думає створити або облаштувати свою садибу, що для зеленого сільського туризму поновлена обласна програма «Пільгового кредитування». Таким чином надається до 50 тис. грн. під 1% на 5 років. Тож підключайтесь до доброї справи, яка принесе користь і вам і людям.

 

Андрій ПАВЛОВСЬКИЙ

прапор районної ради корецького району © 2016 - 2019 Корецька районна рада
Використання матеріалів тільки з посиланням на джерело