телефон  (03651) 21010
e-mail  
ПОШУК НА САЙТІ
ГОЛОВНЕ МЕНЮ
454 05.03.2016

зміст

Місто Корець вперше згадується у 1150 р. у Київському літописі, який є складовою літопису Руського (Іпатіївський список). У перших літописних згадках воно зафіксоване   під назвою Корчеськ. Існує кілька версій цієї назви і в усіх за основу взято слово – корінь „корч”, яке в українській мові має декілька значень, основне з яких – „пень, викорчуваний з корінням; кущ, який має дуже розвинуте, покручене коріння”. Хоча стосовно самої назви міста більше підходить білоруське тлумачення слова "корч": "нова земля на місці, розчищеному від лісу". Тобто саме на такому місці, можливо, було закладено древній Корчеськ. Досить поширеною є і гідронімічна версія - від назви річки Корчик.
Досі не вдалося встановити який знак мало давнє місто, тому 18 вересня 1995 р. Корецька міська рада затвердила сучасний герб і прапор міста.
Найдавніші знахідки, зроблені на території Корецького району, відносяться до періоду палеоліту. На території району, поблизу села Новий Корець, знаходиться одна з найдревніших курганних груп Рівненської області. Могильник під Новим Корцем нараховує 15 добре збережених курганів і є єдиною подібною пам’яткою на Рівненщині. Наступні знахідки відносяться до бронзового віку: на околиці села Копитів знайдено спис стжижовської культури, племена якої населяли північно-західну частину Волині. До бронзової доби належать також крем’яні ножі, сокири, проколки, а також амулет – вовчий зуб, знайдені в урочищі Річечино. У 1965 році, поблизу села Морозівка, виявлено слов’янське поселення 6-7 століть. Кургани-могильники, що належать до часу формування держави у східних слов’ян, розташовані біля села Гвіздів. До періоду Київської русі можна віднести городища, розміщені поблизу сіл Сапожин, Стовпин та міста Корець.
Сама згадка про Корець пов'язана з подіями княжої міжусобиці та боротьби за Київський  великокнязівський стіл. В 1258 році в місті короткий час перебував зі своєю дружиною Данило Галицький, який готував оборону від монголо-татар, що в свою чергу підтверджує стратегічне значення Корця.
Розвиток міста в часи руських князівств і міжусобних воєн визначало, насамперед, його вигідне стратегічне становище. З огляду на обставини Корчеськ виявився прикордонним містом між Волинською та Київською землями.
Починаючи з середини ХІІІ століття центр суспільно-політичного життя Галицько-Волинського князівства поступово зміщується на захід, де головна увага приділялась відносинам із сусідніми державами – Польщею, Угорщиною, Чехією та на північ, де почала набирати силу нова держава – Велике князівство Литовське , князі якого починають проводити активну експансію українських земель. У цей період Корець переживає короткочасний занепад і його населення не бере дієвої участі у житті держави.


 Протягом ХІІ-ХІVстоліть головну роль в економіці міста відігравала торгівля. У добу феодальної роздробленості через Корець проходив шлях на Київ, який  вів  з Волині на Захiд . Цей шлях залишався головним  та найбільш вживаним і після утворення Галицько-Волинського князівства.
У  1341 році князь Любарт надав праправнуку  Данила Галицького, князю Федору Острозькому у володіння  Острозький уділ з містами Острог, Заслав і Корець. У 1386 році литовський князь Ягайло Ольгердович підтвердив права Федора Острозького на Острог і цією ж грамотою надав йому право на володіння Корцем з прилеглими  селами. Таким чином, князі Острозькі стали першими власниками Корця,  який отримав статус  приватновласницького міста.
На початку ХV століття Корецьпереходить до представників  литовської великокнязівської династії Гедиміновичів, які зробили місто  центром своїх володінь і стали зватися князями Корецькими. Корецькі разом з іншими князями утворювали верхівку суспільної ієрархії на українських землях.
Протягом другої половини ХV – першої половини ХVІІ  століття  Корець зріс як місто і був важливим торгово-економічним центром Волинського воєводства. На початку 40-х років ХVІІ століття місто за чисельністю населення (7 тисяч чоловік) поступалося лише Острогу та Луцьку. З ХVІ століття розпочався також активний розвиток релігійного та культурного життя  Корця.
У другій половині ХVІ століття  князь Богуш Корецький  заснував у Корці монастир на місці зруйнованого  у 1496 році татарами. Добудовував його вже Яхим Богушевич він попросив освятити  обитель галицького владику Гедеона Балабана. Князі Корецькі давали щедрі пожертви на монастир, і серед цих дарувань – передмістя Корця Острівок, Берег із землею та селянами, село Климець Овруцького повіту.
Корецькі виступали також фундаторами багатьох літературних і мистецьких пам’яток як у Корці так і в інших містах України. Так, коштами князів Корецьких був відлитий дзвін на вежу Корнякта у Львові.
У 1651 році перервалася лінія князів Корецьких. Останній їх представник, Самійло-Карл, помер бездітним, а тому Корець перейшов до родичів Корецьких – Лещинських, а на початку ХVІІІ століття – до однієї з гілок магнатської родини Чарторийських, які почали зватися Чарторийськими-на-Корці. Відродження населеного пункту розпочалося при останньому представникові цього роду, стольнику Великого князівства Литовського Юзефові Чарторийському. Насамперед , на початку свого володіння містом, у 1780 році, він здійснив велику перебудову замку, внаслідок чого повністю змінився зовнішній вигляд споруди,  яка була пристосована під князівський палац і резиденцію. У 1788 році поблизу замку було збудовано малий князівський палац. При ньому була заснована  фарфоро-фаянсова мануфактура, бо наприкінці 80-х  років ХVІІІ століття на березі Корчика було відкрито поклади високоякісної каолінової глини. На їх основі в 1790 році було засновано  виробництво, яке того ж року випустило першу продукцію: чашки, чайники, столові сервізи, свічники – всього понад 20 тис. штук посуду. Це були перші порцелянові вироби саме українського виробництва. На них ставилась  власна заводська марка – напис “Korec”, виконаний від руки золотом, що, до речі, теж було першою торговою маркою, яку почали застосовувати в Україні. Окрім неї наприкінці ХVІІІ століття в Корці існувала також полотняна  і три шкіряні мануфактури.
     У 1793 році відбувся другий поділ Польщі, за яким Правобережна Україна увійшла до складу Російської імперії. Корець було включено до складу Волинського намісництва, а  з 1797 року він став містечком Новоград-Волинського повіту  Волинської губернії, поступово втрачаючи  своє господарське і торгове значення .
У 1831 році на польських землях Російської імперії вибухнуло повстання, яке було придушене царським урядом. У повстанні брало участь і польське населення Корця. Результатом поразки повстанців для корецьких поляків стала конфіскація у них  францисканського кляштору і передача його православній громаді міста, внаслідок чого релігійна установа, котра понад два століття була католицьким монастирем, стала монастирем православним, який дістав назву Свято-Троїцького. Через повстання постраждав також і один з тогочасних власників Корця граф Герман Потоцький; у нього забрали ту частину міста, якою він володів і передали її до казни.У польських власників конфіскували і промислові підприємства.  Після соціально-економічних і суспільних реформ 1860-1870-х років у Росії розпочався новий етап піднесення Корця: створювалися нові підприємства, відкривалися лікувальні та освітні заклади. У 1897 році в місті працювало 2 шкіряних і 1 пивоварний заводи, 5 водяних млинів і 1 паровий, знову відновила роботу суконна фабрика. У 1898 році граф Й.Потоцький побудував тут цукровий завод, на якому в 1906 році працювало 437 робітників.   У 1893 році  було відкрито перший у його історії офіційний навчальний заклад – двокласну церковнопарафіяльну школу.
Корець у 80-х роках ХІХ століття був одним з найгарніших міст Волині. У ньому була поштово-телеграфна контора і станція диліжансів. Містечко займало велику територію і складалося з власне містечка (з переважно єврейським населенням) і кількох передмість – Жадківки, Заруддя, Юзефина та інших, де мешкало православне населення. Загальна кількість жителів сягала 12 тис.чоловік, з них 10 тис. становили євреї. Вигідне положення на Києво-Берестецькому шосе сприяло розвитку в місті торгівлі та промисловості.17 червня 1902 року в Корці було відкрито лікарську дільницю. Також  існували єврейська лікарня, лікарня при цукрозаводі, земська лікарня на 10 ліжок, дві аптеки; медичну допомогу населенню надавали чотири лікарі, 3 зубних лікарі, акушерка і баба-повитуха З промислових підприємств на початку ХІХ столліття в Корці діяв цукровий завод, суконна фабрика, шкіряна фабрика.  Ситуація в краї ускладнилася під час першої світової війни. Кореччина знаходилася у прифронтовій смузі. У Корці  та Межирічах розташувалися військові частини царської армії.
Події в Петрограді не пройшли повз Корець – у червні 1917 року повстали наймити та селяни околиць міста, до них приєдналися солдати. Згодом було створено волосну Раду робітничих, селянських і солдатських депутатів.   З квітня по грудень 1918 року в Корці при владі були представники адміністрації гетьмана Павла Скоропадського. 14 грудня до Києва вступили війська  Директорії, і владу гетьмана було повалено. На початку січня 1919 року більшовицька Червона Армія розпочала  наступ на Україну, змушуючи Директорію постійно відступати на захід. 1 травня війська Першої Української радянської дивізії під командуванням Миколи Щорса вступили до Корця. А у серпні 1919 року Польща захопила Корець і він став опорним пунктом  з якого поляки вирушили  до Новограда Волинського. З осені 1919 до весни 1920 року Корець  постійно переходив з рук у руки.
15 серпня 1920 року польська армія перейшовши у контрнаступ, розгромила частини Червоної Армії під Варшавою. Наприкінці вересня польські війська окупували Корець.Згідно з мирним договором, підписаним у Ризі 18 березня 1921 року між РРФСР, УСРР і Польщею, Корець ввiйшов до складу Польщі. Він став центром  гміни Рівненського повіту Волинського воєводства. Відразу ж за східною околицею міста проліг кордон між Польщею та Радянським союзом.У Корці на той час діяли цукровий завод,фабрика сукна та мила, млин, крупорушка. Добували граніт на березі Корчика та поблизу сіл Голичівка і Головниця. У місті було два готелі – “Europejski” та “Warszawski”, ресторан, кав’ярня. Діяли також два філантропічних і одне спортивне товариства, дві кредитні установи. Двічі на місяць проводились ярмарки.З лікувальних установ в місті існувала “izba chorych” (на шість ліжок) і диспансер  (на два ліжка). На території Корецької гміни діяв сеймиковий шпиталь.
 Згідно з пактом Молотова-Ріббентропа, який було підписано 23 серпня 1939 року, Західна Україна увійшла до сфери впливу Радянського Союзу. Одним з перших населених пунктів у який 17 вересня 1939 року увійшли радянські війська, був Корець, котрий у 1940 році став районним центром. Тоді в ньому проживало 15 тисяч осіб.
Нова влада розпочала свою діяльність з організації радянського управлінського апарату: в січні 1940 року було проведено вибори до районної та міської Рад народних депутатів. По селах організовували колгоспи, а в місті дрібних кустарів об‘єднували в артілі. В Корці був націоналізований цукровий завод на якому розпочалася реконструкція. На околиці міста стала до дії машино-тракторна станція (МТС). Було також реорганізовано систему  освіти, внаслідок чого в райцентрі відкрилися середня та неповна середня школи з українською мовою викладання.

прапор районної ради корецького району © 2016 - 2017 Корецька районна рада
Використання матеріалів тільки з посиланням на джерело